Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.02.2024 року у справі №758/8653/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 758/8653/2023

Провадження № 51 - 5622 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022100070000153 від 21 січня 2022 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайворон Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 309 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 309 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статей 75 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 2 231,06 грн.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

У невстановленому місці, за невстановлених обставин та часу, у невстановленої слідством особи, ОСОБА_6 незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, для власного вживання без мети збуту та розпочав її незаконно зберігати. Після чого ОСОБА_6 сів до автомобілю та почав рухатись у напрямку пр. Свободи у м. Києві, тим самим здійснив незаконне перевезення вище вказаної психотропної речовини. 21 січня 2022 року о 03 годині 20 хвилин за адресою: м. Київ, пр. Свободи, 5, ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції, після чого о 05 годині 03 хвилини під час проведення особистого обшуку ОСОБА_6 у внутрішній кишені його куртки виявлено і в подальшому вилучено прозорий поліетиленовий пакет з двома таблетками сірого та рожевого кольору, поліетиленовий пакет коричневого кольору з порошкоподібною речовиною світлого кольору.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-21/2961-НЗПРАП від 21.01.2022 року, надана на дослідження порошкоподібна речовина, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 1,23 г.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-22/3951-НЗПРАП від 07.02.2022 року, надана на дослідження речовина, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Надані на дослідження дві таблетки містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін). Маса амфетаміну в речовині становить 42,32 г. Маса МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) в таблетках становить 0,118 г та 0,142 г. Загальна маса МДМА становить 0,26 г. Загальна маса амфетаміну в речовинах становить 43,55 г.

Таким чином, ОСОБА_6 незаконно придбав, зберігав та перевозив психотропні речовини без мети збуту в особливо великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 ч. 3 КК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_6 та юридичну кваліфікацію дій останнього, вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною, і такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та застосуванням закону, який не підлягав застосуванню, а саме ст. 75 КК України. Прокурор не погоджується із висновками апеляційного суду щодо можливості виправлення ОСОБА_6 за допомогою інституту звільнення від відбування покарання, оскільки належним чином не враховано, що він вчинив умисний тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 ч. 3 КК України. Також вважає, що апеляційний суд належним чином не врахував великий розмір вилученого у ОСОБА_6 амфетаміну 43, 55 г. та невеликий розмір вилученого 3,4 - метилендіоксиметамфетаміну 0,26 г., з урахуванням того, що останній на обліку лікаря нарколога не перебуває, офіційно суспільно корисною працею не зайнятий та посередньо характеризується за місцем проживання. Вважає, що суд апеляційної інстанції не зазначив переконливих підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, чим істотно порушено положення ст. 419 КПК України.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.

Засуджений в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ст. 309 ч. 3 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через неправильне застосування ст. 75 КК України не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів щодо призначеного ОСОБА_6 покарання із застосуванням цієї статті.

Як убачається зі змісту вироку, при призначенні ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про його особу, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, офіційно не працевлаштований, неодружений, за місцем проживання характеризується посередньо. Щире каяття та наявність на утриманні ОСОБА_6 малолітнього сина судом визнано обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було. Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судових дебатах суду першої інстанції прокурор вважав за можливе застосувати до ОСОБА_6 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 роки.

Врахувавши зазначені обставини у їх сукупності, а також відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, що суттєво зменшує суспільну небезпечність скоєного правопорушення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України дійшов до висновку про те, що ОСОБА_6 необхідно призначити за ст. 309 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбуття покарання з випробуванням.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , оскаржив його в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу.

У своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 3 КК України, вважав, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням ст. 75 КК України, внаслідок чого йому було призначено явно несправедливе і невиправдано м`яке покарання.

Прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, переконливих доводів на підтвердження можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства не навів та не обґрунтував підстав, з яких він дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

При розгляді апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції її доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного застосування ст. 75 КК України, м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 309 ч. 3 КК України, перевірив і своє рішення належним чином мотивував та зазначив в ухвалі підстави, з яких цю апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Так, апеляційний суд, оцінивши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 3 КК України, в сукупності з іншими обставинами, зокрема двома обставинами, що пом`якшують покарання, даними про його особу, а також відсутністю обставин, що обтяжують покарання, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтував можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства з урахуванням даних про його особу та притягнення його до кримінальної відповідальності вперше.

Крім того, апеляційний суд врахував те, що у ОСОБА_6 є батько похилого віку, а також надану апеляційному суду позитивну характеристику з місця проживання ОСОБА_6 , це апеляційним судом визнано обставиною, яка свідчить про те, що ОСОБА_6 стає на шлях виправлення.

За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо можливості виправлення і перевиховання ОСОБА_6 , в умовах звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та зазначив, що призначення йому покарання за ст. 309 ч. 3 КК України з випробуванням та встановленням іспитового строку не є таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та її особі внаслідок м`якості.

Апеляційний суд вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора та відповідно до вимог ст. 419 КПК України навів в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, зазначивши докази, що спростовують її доводи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370 419 КПК України.

Отже, доводи касаційної скарги прокурора про допущене апеляційним судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, є безпідставними, вони не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не відповідають вимогам закону і матеріалам кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_3